«Набукко» —опера Джузеппе Верді

Лірична драма у чотирьох діях Джузеппе Верді | Лібрето Темістокле Солери за мотивами історичного балету «Навуходоносор» (Мілан, 1838) Антоніо Кортезі, за мотивами п’єси «Навуходоносор» (1836) Огюста Анісе-Буржуа та Франсіо Корну

Італійською мовою з німецькими та польськими субтитрами

«Набукко» — це драма про владу, кохання, релігію та свободу, заснована на старозавітній історії про руйнування першого єврейського храму 586 року до нашої ери: Набукко, цар Вавилону, завоював Єрусалим. У своєму засліпленні він відправляє єврейський народ у вавилонське вигнання та проголошує себе богом. За це його карають божевіллям: втративши контроль над власним розумом, він позбавляється влади своєю дочкою Абігайль. Лише визнавши Бога євреїв, Набукко повертається до життя і може врятувати свою молодшу дочку Фенену, яку її сестра Абігаїль має принести в жертву вавилонському богу Баалу. Він обіцяє євреям збудувати в Єрусалимі новий храм на честь їхнього Бога.

Прем’єра опери «Набукко», що відбулася 1842 року в Мілані, ознаменувала міжнародний прорив Джузеппе Верді. При цьому в роки, що передували створенню цього першого шедевра, він пережив важкі часи: один за одним померли його двоє дітей та дружина. Його кар’єра оперного композитора також перебувала у стані застою. Зневірений невдачами та ударами долі, Верді деякий час навіть думав про те, щоб припинити займатися композицією. Лише прочитавши лібрето Темістокле Солера до опери «Набукко», він знову знайшов надію. Саме на основі рядків тексту знаменитого «Хору в’язнів» і народився перший сенсаційний успіх Верді. До сьогодні цей хор є яскравим прикладом гуманістичних переконань його творця, який протягом усього життя також брав активну участь у політичному житті.

Тривалість: 2 години 40 хвилин з антрактом

• Будинок «Герліц», Великий зал
• Музичний театр