«Джонні йде на війну» Далтона Трумбо

П'єса Далтона Трумбо з музичним супроводом Марка Рідера

Німецький переклад Йоганни Вайс | Адаптація Бредлі Р. Сміта

Джо Бонхем, молодий американський солдат, під час Першої світової війни в Європі ледь не загинув від вибуху гранати. Ледь не загинув, бо Джо втратив руки й ноги, обличчя, очі, вуха, ніс і рот.
Він не може ні бачити, ні чути, ні говорити — лише його тулуб і мозок вижили після вибуху та хірургічних операцій. Джо може мислити: прокинувшись у лікарняному ліжку, він усвідомлює своє становище, відчуває тканину на шкірі, потік повітря в кімнаті та дотики; він може згадувати війну, своє дитинство, батьків, перше кохання, але не може дати про себе знати.

Зав'язнений у власному тілі, він усвідомлює, що лікарі використовують його як сенсацію, ба навіть як об’єкт для досліджень. Проте Джо знаходить спосіб спілкуватися. Він вимагає свого права на гідну смерть.

3 вересня 1939 року, лише через два дні після початку Другої світової війни, вийшов роман Далтона Трумбо «Джонні взяв свою рушницю». Назва є алюзією на кампанію «Johnny get your gun» («Джонні, бери свою рушницю»), за допомогою якої вже протягом десятиліть вербували молодих чоловіків до лав армії США. Ця книга принесла автору славу. Це надзвичайна, жахлива книга: жорстока, але сповнена поезії, безмежно жорстока, але сповнена любові. Ніхто ще не розповідав про війну так безжально, як Трумбо, але й так зворушливо про красу та цінності життя. Лише через кілька років тисячі американців, посилаючись на «Джонні взяв свою рушницю», відмовляться від військової служби.

Будинок «Циттау» — студійна сцена

• Драма